Три ведмеді йдуть прогулятися лісом, поки холоне їхня каша, а тим часом до їхньої хатки зазирає цікава дівчинка. Англійська казка про велику, середню і зовсім маленьку мисочку в переказі Флори Енні Стіл, перекладена з англійського оригіналу.
Флора Енні Стіл · 8 хв · читає Катерина
Золотоволоска і три ведмеді: текст казки
Флора Енні Стіл (1918). Перекладено з англійського оригіналу «The Story of the Three Bears».
Жили-були собі три ведмеді, які мали власну хатку в лісі й жили в ній разом. Один із них був Маленький-малесенький Ведмедик, другий був Середній Ведмідь, а третій був Великий-превеликий Ведмідь. У кожного була своя миска для каші: маленька мисочка для Маленького-малесенького Ведмедика, середня миска для Середнього Ведмедя і велика миска для Великого-превеликого Ведмедя. І в кожного був свій стілець: маленький стільчик для Маленького-малесенького Ведмедика, середній стілець для Середнього Ведмедя і великий стілець для Великого-превеликого Ведмедя. І в кожного було своє ліжко: маленьке ліжечко для Маленького-малесенького Ведмедика, середнє ліжко для Середнього Ведмедя і велике ліжко для Великого-превеликого Ведмедя.
Одного дня ведмеді зварили собі на сніданок кашу і розлили її по мисках. А тоді, поки каша холонула, пішли прогулятися лісом, щоб не попекти собі язики, якщо почнуть їсти зарано, бо були вони чемні, добре виховані ведмеді. А поки їх не було вдома, повз хатку проходила маленька дівчинка, яку звали Золотоволоска. Жила вона на другому боці лісу, і мама послала її з дорученням.
Золотоволоска спершу зазирнула у вікно, а тоді ще й у замкову шпарину, бо зовсім не була добре вихованою дівчинкою. Побачивши, що вдома нікого немає, вона підняла клямку. Двері не були замкнені, бо ведмеді були добрі ведмеді, які нікому не чинили зла і навіть подумати не могли, що хтось може їх скривдити. Тож Золотоволоска відчинила двері й увійшла. Ох і зраділа ж вона, коли побачила на столі кашу!
Якби вона була добре вихованою дівчинкою, то зачекала б, поки ведмеді повернуться додому, і тоді вони, може, запросили б її на сніданок. Бо були вони добрі ведмеді, трохи грубуваті, як воно й буває з ведмедями, але все одно дуже добродушні й гостинні. Та вона була зухвала, нечемна дівчинка, тож заходилася пригощатися сама.
Спершу вона скуштувала кашу Великого-превеликого Ведмедя, але та була для неї надто гаряча. Потім скуштувала кашу Середнього Ведмедя, але та була для неї надто холодна. Тоді вона підійшла до каші Маленького-малесенького Ведмедика і скуштувала її. А ця каша була не надто гаряча і не надто холодна, а якраз така, як треба. Вона так їй сподобалася, що Золотоволоска з'їла її всю, до останньої ложечки!
Золотоволоска втомилася, бо весь час ловила метеликів, замість того щоб бігти, куди послала мама. Тож вона сіла на стілець Великого-превеликого Ведмедя, але він був для неї надто твердий. Потім сіла на стілець Середнього Ведмедя, але той був для неї надто м'який. А коли вона сіла на стільчик Маленького-малесенького Ведмедика, він був не надто твердий і не надто м'який, а якраз такий, як треба. Вона зручненько на ньому вмостилася і сиділа доти, доки в стільчика не провалилося сидіння, і бух, вона гепнулася на підлогу. Це її страшенно розсердило, бо була вона з тих дівчаток, що швидко гніваються.
Твердо вирішивши будь-що відпочити, Золотоволоска піднялася сходами нагору, до спальні, де спали три ведмеді. Спершу вона лягла на ліжко Великого-превеликого Ведмедя, але воно було для неї надто високе в головах. Потім лягла на ліжко Середнього Ведмедя, але воно було для неї надто високе в ногах. Тоді вона лягла в ліжечко Маленького-малесенького Ведмедика. Воно було не надто високе ні в головах, ні в ногах, а якраз таке, як треба. Тож вона зручно вкрилася і лежала, аж поки міцно не заснула.
Тим часом три ведмеді подумали, що каша вже достатньо охолола, щоб її можна було як слід їсти, і повернулися додому снідати. А неуважна Золотоволоска залишила ложку Великого-превеликого Ведмедя стирчати в його каші. «Хтось їв мою кашу!» сказав Великий-превеликий Ведмідь своїм великим, грубим, буркотливим голосом.
Тоді Середній Ведмідь глянув на свою кашу і побачив, що в ній теж стирчить ложка. «Хтось їв мою кашу!» сказав Середній Ведмідь своїм середнім голосом. Потім Маленький-малесенький Ведмедик зазирнув у свою мисочку. Ложечка в ній була, а от каші й сліду не лишилося! «Хтось їв мою кашу і з'їв її всю!» сказав Маленький-малесенький Ведмедик своїм маленьким-малесеньким голоском.
Побачивши, що хтось заходив до їхньої хатки і з'їв сніданок Маленького-малесенького Ведмедика, три ведмеді почали роззиратися довкола. А неуважна Золотоволоска, встаючи зі стільця Великого-превеликого Ведмедя, не поправила на ньому твердої подушки. «Хтось сидів на моєму стільці!» сказав Великий-превеликий Ведмідь своїм великим, грубим, буркотливим голосом.
А ще неуважна Золотоволоска прим'яла м'яку подушку Середнього Ведмедя. «Хтось сидів на моєму стільці!» сказав Середній Ведмідь своїм середнім голосом. «Хтось сидів на моєму стільчику і продавив у ньому сидіння!» сказав Маленький-малесенький Ведмедик своїм маленьким-малесеньким голоском.
Тоді три ведмеді вирішили, що краще пошукати ще, бо, може, до хати заліз злодій, і піднялися сходами до своєї спальні. А Золотоволоска зсунула набік подушку Великого-превеликого Ведмедя. «Хтось лежав у моєму ліжку!» сказав Великий-превеликий Ведмідь своїм великим, грубим, буркотливим голосом. А Середньому Ведмедеві вона зсунула набік валик. «Хтось лежав у моєму ліжку!» сказав Середній Ведмідь своїм середнім голосом.
Та коли Маленький-малесенький Ведмедик підійшов подивитися на своє ліжечко, валик лежав на своєму місці! І подушка лежала на своєму місці, на валику! А на подушці? Там лежала золотава голівка Золотоволоски, яка була зовсім не на своєму місці, бо нічого їй там було робити. «Хтось лежав у моєму ліжечку, і ось вона досі тут!» сказав Маленький-малесенький Ведмедик своїм маленьким-малесеньким голоском.
Золотоволоска крізь сон чула великий, грубий, буркотливий голос Великого-превеликого Ведмедя. Але спала вона так міцно, що він здавався їй лише виттям вітру чи гуркотом грому. Чула вона й середній голос Середнього Ведмедя, але так, наче хтось говорив до неї уві сні. А коли вона почула маленький-малесенький голосок Маленького-малесенького Ведмедика, він був такий різкий і такий пронизливий, що вмить її розбудив.
Золотоволоска враз схопилася. Побачивши з одного боку ліжка трьох ведмедів, вона скотилася з нього з другого боку і кинулася до вікна. А вікно було відчинене, бо ведмеді, як і годиться добрим, охайним ведмедям, щоранку, коли вставали, відчиняли вікно в спальні. Тож неслухняна, перелякана маленька Золотоволоска вистрибнула у вікно. Чи побігла вона в ліс і там заблукала, чи знайшла дорогу з лісу додому і мама добряче її насварила за те, що вона ловила метеликів, замість того щоб зробити, що їй доручили, цього ніхто не знає. А три ведмеді більше ніколи її не бачили.
Бачиш помилку в цій казці? Повідом нам.
