Горда ворона сидить на високому дереві зі шматком м'яса в дзьобі, а під деревом зупиняється хитра лисиця. Байка Езопа про те, чому не варто вірити кожній похвалі, вільно переказана за давньогрецьким оригіналом.
Езоп · 3 хв · читає Катерина
Ворона і лисиця: текст казки
Езоп (шосте століття до нашої ери). Вільний переказ за давньогрецьким оригіналом.
На краю села жила чорна ворона з блискучим пір'ям і великим дзьобом. Одного ранку вона пролітала над селянським подвір'ям і побачила на підвіконні шматок м'яса, який господиня виставила, щоб він вистиг. Ворона довго не роздумувала. Вона спустилася низенько, вхопила м'ясо дзьобом і вмить знову була в повітрі. Полетіла вона на високе дерево посеред луки, зручно вмостилася на гілці й гордо тримала свою здобич у дзьобі.
Саме тоді під деревом проходила лисиця. Вона відчула запах м'яса, підвела голову і побачила ворону. «Оцей шматок м'яса був би якраз мені на сніданок», подумала вона. Вилізти на дерево вона не могла, тож почала міркувати, як би те м'ясо роздобути. Незабаром очі в неї засяяли. Вона сіла під деревом, гарненько пригладила хвіст і солодко всміхнулася.
«Добрий ранок, голубко-кумонько!» гукнула вона лагідним голосом. «Яка ж ти велика і яка гарна! Пір'ячко в тебе блищить, наче чорний шовк, а який чудовий дзьоб! Такої пташки я ще зроду не бачила». Ворона аж надулася від гордощів і випросталася на гілці. Ще ніхто не казав їй нічого такого приємного.
«Тобі б царицею всіх птахів бути», зітхнула лисиця. «І ти неодмінно нею стала б, якби ще й голос мала. Шкода, що я ніколи його не чула». Ворона одразу захотіла показати лисиці, що голос у неї таки є. Вона широко розкрила дзьоб і закаркала на все горло: «Кар, кар, кар!» Тієї ж миті м'ясо випало їй із дзьоба, просто лисиці під лапи.
Лисиця підбігла і вхопила м'ясо зубами. Потім глянула вгору на ворону й хитро всміхнулася. «Ох, вороно», сказала вона, «голос у тебе таки є. От якби ти ще й розум мала, то нічого б тобі не бракувало, щоб стати царицею над усіма». І зі сніданком у зубах вона весело потрюхикала через луку.
А ворона сиділа на гілці, дивилася їй услід і сумно похнюпилася. Тільки тепер вона зрозуміла, чому лисиця так її вихваляла. Хто надто тебе хвалить, той зазвичай чогось від тебе хоче.
Бачиш помилку в цій казці? Повідом нам.
